Символи самоідентифікації. Традиції і майбутнє: Виставка ручного килимарства у Житомирі. ФОТО

У Житомирському фаховому коледжі культури і мистецтв ім. Івана Огієнка 03 лютого 2023 року о 12:00 відбудеться відкриття виставки ручного килимарства Житомирщини під назвою: «Символи самоідентифікації. Традиції і майбутнє». Куратором виставки є Світлана Віділіна, дизайнер — Олександр Шанський.

Керівництво навчального закладу запрошує всіх охочих долучитися до перегляду виставки.

Довідково. Килимарство почало розвиватися у північних районах Житомирщини, де не було кріпацтва, а господарі тримали багато овець. Ткацькі верстати мали в кожній оселі, адже сім’ю потрібно було вдягнути, а ще – виткати килими. Вони супроводжували людину в найважливіші моменти життя – від народження до смерті, а їхні орнаменти виконували оберегову функцію.

На території України килимами користувались ще з прадавніх княжих часів, а сам процес ткання і виготовлення тканих виробів засвідчує  Трипільська культура. Спадкоємність і розповсюдження традиції – було символом часу.

На перетинах багатьох ремесел у взаємодії з різними релігіями зароджувались етнічні культурні традиції. Існувало декілька типів орнаментів у килимарстві, які збереглися в Україні, а саме: рослинний орнамент композиції, який ткався на вертикальних кроснах, та геометрично-орнаментальний – зазвичай на горизонтальному верстаті з використанням рахункової (лічильної) техніки. Це гладке ткацтво, яке дозволяє виконувати дуже складні дрібні деталі рисунка. У ХХ ст. Україна мала потужну індустрію килимарства: працювали художньо-промислові фабрики, існувало кустарне виробництво килимів, а також розвинене жакардове виробництво. Потреби внутрішнього ринку були повністю заповненими та був розвинений експорт за кордон. Величезна розгалужена система художньо-промислових шкіл випускала висококласних майстрів килимарства; чимало меценатів-підприємців сприяли розвитку цієї галузі промисловості. Кожен регіон мав своєрідні, притаманні лише йому, напрацьовані віками характерні особливості виготовлення, декорування, колористичного рішення.

 Взірці килимів засвідчують живий творчий процес і складний синтез авторських знахідок й інтерпретацій запозичених мотивів, розвиток і переосмислення традицій.

У наш час розвиток килимарства в Україні слід розцінювати винятково як створення культурного продукту, який на відміну від комерційного призначення інших продуктів на ринку створюється для самореалізації творця і його визнання.