#безбар’єрність: Слова мають значення! Як говорити без стигми та бар’єрів

Мова — один з найсильніших інструментів впливу на людину. Уважно підібрані слова можуть підтримати, заспокоїти, створити відчуття прийняття й поваги. Натомість необережні формулювання здатні ранити, підсилювати стереотипи та формувати бар’єри у спілкуванні. Саме тому важливо вчитися говорити коректно і свідомо, використовуючи довідник безбар’єрності та сучасні рекомендації публічної комунікації.

Показовий приклад — як ми називаємо людину, яка самостійно виховує дитину. Коректними є формулювання  «мати, яка самостійно виховує дитину» або «батько, який самостійно виховує дитину».

Допустимим варіантом також є «одинока мати» чи «одинокий батько». Натомість вислови «мати-одиначка» або «батько-одинак» небажані, адже в суспільній свідомості вони давно набули відтінку ярлика й часто сприймаються як оцінка або тавро. Ще більш неприйнятним є застаріле й принизливе слово «покритка» — воно має виразне історичне забарвлення та доречне хіба що в контексті української літератури ХІХ століття, але не в сучасному публічному мовленні.

Чому ці нюанси настільки важливі? Бо за фактом «самостійно виховує дитину» стоять дуже різні життєві історії: втрата партнера, розлучення, самостійне усиновлення, вимушена розлука через війну та багато інших обставин. Коли ми використовуємо ярлики, ми ніби «пояснюємо» людині її ситуацію з позиції чужих оцінок. Коли ж говоримо нейтрально й точно, то залишаємо людині право на гідність і приватність та зосереджуємося на суті, а не на стереотипах.

Безбар’єрна мова — це не про «надмірну обережність» і не про формальність. Це про культуру поваги, в якій слова не принижують і не знецінюють, а підтримують і визнають різноманіття життєвих обставин. Саме так працює ідея безбар’єрності як суспільного принципу: створювати середовище без обмежень і упереджень, де кожна людина має рівний доступ до освіти, роботи, транспорту, інформації та послуг, а бар’єри — фізичні, цифрові, інформаційні чи соціальні — поступово усуваються.

Довідково.  Програма «Безбар’єрність» в Україні — це комплексна ініціатива, започаткована Першою леді Оленою Зеленською, спрямована на створення суспільства без обмежень.

.