«Через три дні полетиш пускати HARM-и»: історія житомирського льотчика-винищувача Су-27

Авіація для нього була мрією дитинства, яка згодом перетворилася на щоденну бойову роботу. Дмитро — льотчик-винищувач 39-ї бригади тактичної авіації імені Героя України Олександра Довгача Повітряних Сил ЗСУ. За його плечима — сотні бойових вильотів, понад дваста застосованих авіаційних бомб, ризиковані маневри від ворожих ракет і незламна віра в українську Перемогу.

Бажання стати пілотом у Дмитра з’явилося ще в дитинстві, коли він уперше піднявся в небо на невеликому літаку. Пройшовши роки навчання й опанувавши кілька типів повітряних суден, він назавжди запам’ятав свій перший самостійний виліт на Су-27.

«Вилажу з кабіни, стаю на ліхтар, дивлюся назад, а там якийсь космічний корабель. Настільки великий і потужний літак», — з усмішкою згадує льотчик.

Відтоді цей велетенський «космічний корабель» став його основним робочим місцем.

Свій перший бойовий виліт Дмитро здійснив у серпні 2023 року. Тоді, після перенавчання, він прибув на аеродром із думкою, що спостерігатиме за старшими побратимами й набиратиметься досвіду. Проте командир вирішив інакше.

«Приїхав на аеродром, командир на мене подивився й каже: ти приїхав літати, записуємо тебе на бойовий виліт. Через три дні полетиш пускати HARM-и», — розповідає пілот.

Той виліт минув успішно, хоча хвилювання та відповідальність були колосальними. Сьогодні військовий згадує про це з посмішкою, адже війна навчила його швидко адаптуватися до реалій. За його словами, на фронті неможливо оцінити складність польоту лише за попереднім завданням: буває небезпечно там, де начебто нічого не віщувало біди, а складні маршрути проходять спокійно. Доводилося навіть маневрувати під ворожими ракетами та переживати вибухи зовсім поруч із літаком.

На питання, чи буває страшно, Дмитро відповідає відверто: так, буває. Головне — аби страх не заважав думати, адже в небі кожна секунда вимагає спокійного та зваженого аналізу ризиків.

Попри весь ризик, льотчик досі закоханий у небо. Найбільше він любить моменти на зворотному шляху, коли після успішного виконання завдання можна роздивитися неймовірні сходи й заходи сонця, яких не побачиш на землі. А на жартівливе питання про зустріч з НЛО відповідає з гумором: «НЛО? Ні. Я б збив, якби побачив».

За цим легким гумором ховається титанічна праця всього колективу. Дмитро наголошує, що успіх кожного польоту залежить від злагодженої роботи всієї команди — від пілотів до технічного складу, з яким вони постійно обговорюють стан машин і підтримують один одного.

У майбутньому український пілот планує опанувати сучасні західні винищувачі, зокрема Gripen або Mirage, переконаний у високій підготовці та досвідченості українських авіаторів. Проте найголовніша його мрія залишається незмінною:

«Для мене Перемога — це жити вдома зі спокоєм, літати на таких класних літаках і кайфувати».

Дмитро мріє про той день, коли українське небо знову стане мирним, а польоти винищувачів будуть виключно плановими — без бойових завдань та ворожих ракет.

За матеріалами Повітряного командування “Центр”.