Виповнюється 150 років від дня народження видатного діяча України – Михайла Грушевського

«Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в цей момент: самостійність і незалежність нашого народу», – ці слова, сказані Михайлом Грушевським більше через сотні років тому, як ніколи актуальні в наш час.

Сьогодні, 29 вересня, виповнюється 150 років від дня народження Михайла Грушевського – видатного історика, визначного державного і громадсько-політичного діяча, літературознавця, письменника, публіциста, організатора української науки, академіка Всеукраїнської академії наук.

Михайло Грушевський – одна із головних осіб політичного життя України, хоча і народився у 1866 році в Польщі. Розпочавши наукову та громадсько-політичну діяльність у Львові, після революції 1905-1907 років Києві він продовжив політичну діяльність і розбудову історичної науки та видавничої справи вже у Києві. 1907 року його обрали головою новозаснованого Українського наукового товариства у Києві.

В ті роки активно співпрацював з Українською думською фракцією в І та ІІ Державних думах Росії, належав до засновників і членів Ради української політичної партії в Російській імперії – Товариства українських поступовців. Політичну платформу того часу Михайло Грушевський базував на засадах конституційного парламентаризму й автономії України.

На початку Першої світової війни був заарештований за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення легіону Українських січових стрільців. Після п’ятимісячного ув’язнення в Лук’янівській в’язниці висланий до Симбірська. Згодом йому дозволили переїхати до Казані, ще через рік – до Москви, де активно продовжував наукову діяльність, співпрацював із громадсько-політичним виданням «Украинская жизнь». До Києва зміг повернутися лише після Лютневої революції 1917 року.

З березня 1917-го Михайло Грушевський – голова Української Центральної Ради, головний ідейний натхненник українського національного руху. Під його керівництвом Центральна Рада еволюціонувала від вимог національно-культурної автономії до проголошення незалежної Української Народної Республіки.

Михайло Грушевський був автором головних політичних документів. У своїх статтях обґрунтував стратегію досягнення державної незалежності. Без його участі не відбувалося практично жодне масштабне зібрання. Саме під його керівництвом розроблялася Конституція УНР, прийнята 29 квітня 1918 року.

Після гетьманського перевороту відійшов від активної політичної діяльності. Наукова та видавнича діяльність Грушевського зосереджувалась у заснованому ним Українському соціологічному інституті, громадсько-політична – в керівництві «Закордонною делегацією» Української партії соціалістів-революціонерів, редагуванні її друкованого органу «Борітеся – Поборете!», створенні Комітету «Голодним України».

В еміграції діяч розпочав роботу над великим науковим проектом – багатотомною «Історією української літератури». Перші його томи були надруковані в 1923 році, останній, 6-й том, присвячений літературі 1-ї третини ХVІІ століття, лишився в рукописі і був надрукований тільки у 1995 році.

Повернувшись до України очолював історичні установи ВУАН. Осередком його історичної школи стала новостворена Науково-дослідна кафедра історії України, був обраний академіком АН СРСР, проте згодом після погрому історичних установ, створених Михайлом Сергійовичем, він став об’єктом нещадного цькування з боку більшовицького режиму.

З березня 1931 року Грушевський перебував у Москві у «відрядженні» під пильним наглядом репресивних органів. Після чергового арешту за звинуваченням у керівництві т. зв. «Українським національним центром» та допитів відкритий судовий процес так і не відбувся. Документів, що дозволяють однозначно з’ясувати обставини та пояснити мотиви звільнення вченого, на сьогодні не виявлено.

Головною працею життя Михайла Грушевського вважається багатотомна «Історія України-Руси». Науковець вважав написання такої фундаментальної праці справою честі свого покоління і трудився над нею упродовж більшої частини свого життя. Перший том вийшов у Львові 1898 року, а останній, десятий, присвячений подіям 1657–1659 років, надрукувала його донька Катерина в 1936 році, вже після смерті діяча.

Закінчилось життя Михайла Грушевського 24 листопада 1934 року у Кисловодську після хірургічних операцій. Похований у Києві на Байковому кладовищі.