Культурні інституції Житомирщини стануть прикладом для всієї України – Павло Гудімов. ІНТЕРВ’Ю

«Культурні інституції, які змінюють середовище» – саме під такою назвою вже півроку на Житомирщині працює група експертів зі Львова, Києва та Житомира, що досліджують культуру регіону, її розвиток, особливості та намагаються побудувати нове бачення цих процесів.

Про початок роботи, її мету, перші успіхи, враження та плани на майбутнє експертної групи розповіли засновик арт-центру Я Галерея, куратор Павло Гудімов, директорка Центру міської історії Львова Софія Дяк, головна завідувачка фондів Природознавчого музею у Львові Наталія Дзюбенко та в.о. начальника управління культури та туризму Житомирської ОДА Тетяна Парфентієва.

Півроку роботи вже минуло, чи складно пригадати початок: як виникла ідея спільної роботи та чому саме Житомирщина?

Павло Гудімов: Ця ініціатива розпочалась у листопаді минулого року з пропозиції Людмили Зубко поглянути, що ж має Житомирщина. Ми поїхали у Кмитівський музей імені Й. Буханчука і просто були враженні його колекцією, ідеєю музею. Потім були інші музеї – музей космонавтики, краєзнавчий музей, ми оглянули потенційні локації, мозаїки. Висновок був один: в Україні можна відшукати ще більше скарбів, ніж ті, що знаходяться на поверхні.

На сьогоднішній день наша група складається з експертів різних напрямків роботи. Софія Дяк та Наталія Дзюбенко займаються одним музейним проектом, архітектурно-дизайнерський напрямок керують Андрій Хір та Оксана Сінкевич, у нашій команді є Катерина Семенюк, яка очолює процес створення центру сучасної культури та багато інших експертів. Також ми залучаємо місцевих спеціалістів. Так, ми вже спілкувалися з краєзнавцями Георгієм Мокрицьким та Сергієм Собчуком, і нас відверто вразила видавнича добірка Георгія Мокрицького. Долучився до нашої роботи також і Житомирський обласний архів.

Плюс, наша команда працює за підтримки влади області, міста Житомира. Це надзвичайно позитивний момент і сподіваємось, що так буде й надалі.

Розпочавши роботу чи побудували мету, той кінцевий результат, який бажаєте досягнути і на який працюєте?

Павло Гудімов: Все розпочалося з аналізу: ми проаналізували головні гуманітарні проблеми, проблеми в регіонах, пов’язані з «розумовим витоком» українців за кордон. Тепер же маємо досягнути поставленої мети, а саме – зробити так, щоб культурні інституції Житомирщини стали прикладом для всієї України. Тобто Житомирська область – це тест-драйв нашої командної роботи. Сподіваємось, що пройшовши його успішно, ми зможемо презентувати й таку собі дорожню карту.

На сьогоднішній день намагаємось змінити погляд на музеї, які перебувають на етапі кризи і  відстають у розвитку від світових. І мова йде не лише про музеї Житомирщини, мова йде про музейні інститути всієї України. Тому наша робота спрямована на повне оновлення музеїв та завоювання нової аудиторії – новими ідеями та методами. Сподіваємось на залучення більшої кількості відвідувачів в музейні і архівні інституції області з інших країн, що було б цілком природнім явищем, враховуючи зв’язки, які виникали вході історичних процесів.

 

Якими успіхами вашої командної роботи готові поділитися? Що вже вдалось зробити чи що очікувати в найближчий час?

Софія Дяк: Так, як відмітив Павло, ми з Наталією керуємо одним проектом, котрий буде проривом для України та навіть Східної Європи.ЦеКраєзнавчий музей, а саме Музей природи та історії, що буде знаходитися в стінах Магістрату.  Для нас це експеримент, адже будемо намагатися поєднати різні речі, створити такий собі локальний музей. Плануємо, що там діятимуть постійні експозиції, а також буде куточок для тимчасових виставок.

Павло Гудімов: Це наш перший повноцінний крок. Хочемо все дуже швидко зробити, але розуміємо – потрібний час. Поки плануємо, що вже під кінець року буде розроблений ескіз експозицій музею, а в першій половині 2019-го ми відкриємо або якусь частину, або весь музей.

Наталія Дзюбенко: Говорячи про Краєзнавчий музей природи та історії, це не означає, що у нас буде поділено: перший поверх – природничий відділ, де можна буде побачити мамонта, а на другому – історичний з відповідними експонатами. Наша робота направлена на руйнацію такого стереотипного уявлення і побудову нового мислення про взаємозв’язок всіх явищ, про такий собі комплексний розвиток.

Плюс підготували невеличкий сюрприз. Коли ми із Софією вперше завітали у фонди краєзнавчого, знайомились з ними і міркували над тим як поєднати наш задум та приміщення де все буде втілено, нами була віднайдена досить цікава знахідка – величезний зріз дерева на якому чітко було видно річні кільця. Це дуб, якому 311 років. Тобто колись у 17 столітті десь тут проросло дерево, і росло триста років, протягом яких точилися війни,  змінювалися кордони, ставалися стихійні лиха.  По суті, це дерево може розповісти історію краю до 1637 року. І саме воно стане символом нового музею.

Півроку це насправді великий шмат роботи. Чи готові ви вже поставити собі якусь оцінку, оцінку своїй роботі?

Павло Гудімов: Все покаже час. Ми не хочемо зупинятися зараз лише на Музеї природи та історії,  оскільки паралельно у нас стоїть питання й про перетворення частини Краєзнавчого музею в Картинну галерею. Вона, з її вражаючим зібранням, вже давно потребує уваги. Наступного року їй виповнюється 100 років і саме до цієї дати хочемо оновити. Сподіваємось, що все буде зроблено вчасно.

Софія Дяк: На сьогодні можна сказати, що процес нашої спільної роботи успішний. Адже він є не менш важливим, ніж кінцевий результат. Так,  з’являються нетипові, неопрацьовані раніше зв’язки. Відмічаю, що музейна установа має бути пов’язана та вести постійний контакт з архівом, з університетом, з краєзнавцями, з туристами, з школами. І якщо музей буде таким собі «відкритим» результатом нашої роботи, то ось цей налагоджений контакт – досить важливим внутрішнім його доповненням.  

Павло Гудімов: Додам, що музей має вийти за певні межі, має відбутися така собі легка музеєфікація всього середовища і у кожного має бути розуміння, що музей поруч. Для цього наші експерти будуть розвивати й напрямок музейних садів. Магістрат має неймовірний природній простір, який ми хочемо зробити комфортним. Тобто у нас з’являється ще одна площина роботи – так звана зелена зона.

Ось такий виходить у нашої команди комплексний підхід до справи, який особисто мені допоміг усвідомити, що цей проект – це елементарна реалізація мрії про те, як ми маємо жити.

Під час всього інтерв’ю була присутня в.о. начальника управління культури та туризму Житомирської ОДА Тетяна Парфентієва, котра також дала оцінку роботи експертної групи:

«Результат, який вже зараз є – це те, що наші амбасадори, їдучи в інші міста розповідають про Житомирщину, запрошують її відвідати, і ті, це роблять. Наші експерти закохані у Житомирщину і закохують інших. Це безперечний великий плюс».

Нині активно триває музейна сесія, в рамках якої вже незабаром буде організована конференція, де всі учасники зможуть здійснити обмін ідеями, напрацюваннями та отримати новий досвід.

P.S. Сподіваємось, що ви також закохані у Житомирщину.