Про стажування на робочому місці

Під час проведення рейдів (обстежень) робочими групами з питань детінізації доходів та відносин у сфері зайнятості населення виявляються факти допуску працівників до роботи без оформлення трудових відносин та невиплати заробітної плати, при цьому повідомляють, що їх прийнято на роботу нібито на «стажування».

На жаль, це є не тільки прихованою формою трудових відносин, а і засобом введення людини в оману. Дуже часто такому працівнику повідомляється після певного періоду роботи, що він не пройшов стажування і заробітну плату не заробив та звільняють без будь-яких пояснень.
Після звільнення беруть іншого працівника і все повторюється. Таку схему зазвичай застосовують до молоді, студентів, осіб, які вперше шукають роботу.

Прийняття на роботу працівників на таке «стажування» без проведення відповідної оплати є порушенням законодавства з праці і ознакою застосування примусової праці, використання якої заборонено ст.43 Конституції України, чинним законодавством з праці і нормами міжнародного права.

Надаємо роз’яснення із зазначеного питання.

Необхідно розрізняти такі поняття як випробувальний термін та стажування, оскільки стажування проводиться до початку прийому на роботу, а випробування в процесі роботи.

Стажування – навчання персоналу на робочому місці під керівництвом відповідальної особи після теоретичної підготовки або одночасно з нею з метою практичного оволодіння спеціальністю, адаптації до об’єктів обслуговування та керування, набуття навичок швидкого орієнтування на робочому місці та інших прийомів роботи.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» стажування – це набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності.
Трудове законодавство визначає стажування, як навчання на виробництві. Стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня.

Стажування може проводитися в різних випадках і відрізняється за тривалістю та змістом, а саме: на робочому місці при прийомі на роботу, переведення на іншу роботу або в інший підрозділ.

Організація стажування молодих фахівців і студентів може бути ініційована підприємством, навчальним закладом, регіональним Центром зайнятості. Про проходження стажування робиться запис у трудову книжку, видається посвідчення. За її результатами молодому фахівцю може бути запропонована вакантна посада на підприємстві, де він стажувався.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.
Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій статті 29 Закону України «Про зайнятість населення», виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

На стажування, направляються безробітні, які раніше здобули професійну освіту і потребують досвіду практичної роботи (розширення компетенції) за набутою професією (спеціальністю), або ті, які тривалий час не працювали і бажають відновити чи удосконалити свої знання, уміння та навички в практичній діяльності. Стажування безробітні, як правило, проходять на підприємствах за умови подальшого працевлаштування їх на конкретні робочі місця.

Стажування є однією з пріоритетних соціальних послуг, яку пропонує служба зайнятості безробітним.

Начальник підприємства, на якому проходить стажування працівника, зобов’язаний призначити керівника стажування та затвердити план. За результатами оформлюється характеристика-відгук, в якій зазначаються рекомендації щодо подальшого використання фахівця. Наприклад, його кандидатура може бути рекомендована для призначення на вищу посаду, для включення в резерв.

Стажування як підвищення рівня кваліфікації перед призначенням на посаду або включенням в резерв на заміщення керівних посад може бути запроваджено і в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, що передбачено Законом України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Враховуючі зазначені роз’яснення щодо застосування роботодавцями стажування при прийомі на роботу слід пам’ятати, що при погодженні на працю без оформлення трудових відносин, у тому числі під виглядом стажування, працівники не мають жодних прав і гарантій, а у разі спору з роботодавцем не зможуть захистити себе.

Останнім часом таких випадків побільшало, хоча сказати про це вголос ображені працівники наважуються лише після “несподіваного” звільнення.
Щоб вберегтися від таких несподіванок, працівники повинні вимагати від роботодавця письмового підтвердження стажування з підписом та печаткою підприємства. Лише у такому випадку працівник може захистити свої права у разі незаконного звільнення та невиплати заробітної плати.