Дім та родина для кожної дитини – основна мета реформи інтернатних закладів

Житомирська область сьогодні на передовій щодо реформування закладів інституційного догляду. Адже першою в Україні розпочала розробляти проект регіонального плану реформування інтернатів.

Про те, який ефект матиме реформа деінституціалізація (ДІ) в області та як відчують її на собі діти, які позбавлені батьківського піклування, спілкуємось із т.в.о. начальника служби у справах дітей ОДА Наталією Пилипчук.

У чому суть реформи інтернатних закладів і як вона впроваджується на Житомирщині?

Ця реформа впроваджується заради одного – кожна дитина отримає родину, в якій її будуть любити і дбати про неї. Деінституціалізація спрямована не на закриття інтернатів і не на економію коштів, а на щастя кожної дитини у колі сім’ї та люблячих батьків. У центрі уваги у нас – дитина, її розвиток та розкриття потенціалу.

Загалом ДІ розрахована на 10 років. Після затвердження регіонального плану, що плануємо вже до кінця цього року, протягом наступних 5 років маємо трасформувати інтернатні заклади. А також визначити пріоритетні послуги для того, щоб діти не потрапляли в інтернатні заклади, особливо діти до 3 років.

Які найбільш поширені форми виховання дітей на Житомирщині? Наскільки дітям у таких формах краще виховуватись, аніж в інтернатах?

Впродовж останніх років на Житомирщині збільшується кількість дітей, які виховуються у будинках сімейного типу, прийомних сім’ях. В області найбільш поширеною формою виховання залишається опіка та піклування – під опікою в області знаходиться 2156 дітей. Крім цього, діє 41 будинок сімейного типу та 193 прийомні сім’ї, у яких виховуються 630 дітей. Також за рік зменшилась кількість дітей, які знаходяться на обліку з усиновлення з 819 до 744 дітей. Ці цифри свідчать про те, нашим українським родинам небайдужа доля тих діток, які перебувають у складних життєвих обставинах. А все більше батьків розуміють, що інтернат ніколи не зможе замінити тепло та затишок дому.

З 2017 року в Україні з’явилась ще одна форма виховання – патронатна родина. Які особливості такого виховання?

Так, це нова альтернативна форма виховання. У сім’ю патронатного вихователя можуть одночасно влаштувати тільки рідних братів і сестер або дітей, яких виховували в одній родині. Термін перебування дитини під патронатом визначає орган опіки та піклування. Загалом же він не може перевищувати трьох, максимум шести місяців. Сьогодні, на жаль, є чимало таких дітей, які внаслідок певних обставин не можуть проживати зі своїми батьками або іншими законними представниками. Патронатний вихователь має бути готовим невідкладно прийняти у свою родину дитину, яка опинилась у скрутних життєвих обставинах, потребує захисту й турботи. Згодом з патронатної родини дитина може повернутися до рідних або ж їй підберуть нову сім’ю, яка найкраще відповідає її індивідуальним потребам. Також патронатний вихователь буде отримувати офіційну заробітну плату від держави, а в його трудовій книжці буде відповідний запис та нараховуватиметься трудовий стаж.

Кожна нова реформа для нас – це ніби стрибок у воду. А тим більше, коли це стосується дітей. Чого варто очікувати від ДІ і чи є причини для страху?

Як на мене, то це одна із тих реформ, в якій ризики мінімальні. Ніхто не збирається залишати дітей голодними і холодними, без даху над головою чи без освіти. Навпаки, ми хочемо, щоб всі діти відчували, що вони потрібні суспільству. Тому й прагнемо, щоб діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, виховувались у тому середовищі, де вони себе реалізують, де знайдуть справжніх друзів, де не будуть «білими воронами». Ні один інтернат в області ми не закриємо, поки не знайдемо справжню родину для дитини. Держава готова підтримувати такі родини і матеріально, і морально. Адже чужих дітей не буває і все більша кількість родин, які піклуються, виховують і турбуються про «не своїх» дітей цьому доказ.

Дякуємо за розмову!

Нагадаємо, що на Житомирщині все більше дітей отримують нову родину та виховуються у будинках сімейного типу і прийомних сім’ях.