До Житомира повернулися герої-десантники 95-ї бригади

11 березня до Житомира із зони АТО повернулися військовослужбовці 95-ї окремої аеромобільної бригади. Їхали колоною на бойових машинах довго і складно – замість двох діб були в дорозі три. Їх чекали напередодні, чекали зранку, а вони приїхали вдень, ясної сонячної погоди. Бойові машини прикрашені квітами, захисними сітками і навіть іграшками.

Засмаглі, страшенно втомлені, але щасливі – на всіх обличчях усмішки. І на всіх одне-єдине бажання – міцно обійняти своїх близьких і рідних, відпочити, залікувати душевні рани.

Лариса Равриш з маленьким синочком із с. Великі Деревичі Любарського району зустріла свого чоловіка Миколу. Він був мобілізований рік тому, довелось воювати у різних гарячих точках, був у Донецькому аеропорту, Пісках. Розповідає, коли Микола приїжджав у відпустку, забув вдома прапор десантників, що завжди був з ним. Наказав: його не прати, я його збережу для дітей і онуків. Микола Равриш ділиться: «Я приймав присягу, виконував свій обов’язок і тримався до кінця. Більш за все хотів повернутися додому живим-здоровим. Хочу, щоб наша Вкраїна була вільна, незалежна і ніхто на неї не зазіхав – ми цього просто не допустимо. А ще хочу скуштувати найкращого у світі борщу, який готує моя дружина».

А ось начмед 2-го батальйону за позивним «Наркоз» 46-річний Сергій Архангельський. Напередодні його голос звучав на майдані С.П.Корольова – через телефонний зв’язок він вітав учасників акції, що спільно виконували гімн України. А зараз він вже у Житомирі. Розповідає: «Наша домівка сьогодні на сході. Ми на сході для того, щоб цих виродків не було тут».

Сергій був лікарем на Майдані, і коли розпочалися військові дії на сході, добровольцем пішов захищати України вже зі зброєю в руках. Так зробила більшість його побратимів. Хоче відпочити, вирішити побутові проблеми і потім – до улюбленої роботи:  він – лікар-анестезіолог. «Але якщо постане необхідність знову йти до війська, я, не вагаючись, це зроблю. Там нас також чекають, бо військові лікарі дуже потрібні. Там життя і здоров’я кожного – в руках медиків і тих, хто везе хлопців з передової до шпиталю. Роботи буде ще чимало», – каже Сергій.

Війна змінила всіх – і командирів, і солдатів. Про це говорить заступник командира 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї бригади Анатолій за позивним «Купол». Його батальйон з квітня минулого року брав участь у всіх операціях 95-ї бригади, починаючи зі Слов’янська, закінчуючи виведенням військ із Дебальцевого. За словами командира, певна частина особового складу буде демобілізована, потім буде доукомплектування, бойове злагодження – і знову в бій. Більшість бійців після відпочинку готова встати в стрій, каже Анатолій. За рік командир був вдома 24 доби, решту – на війні. Найбільше сумував за сином Андрієм, якому 4 роки. Напутні слова Анатолія тим, хто прийде на зміну демобілізованим: «Не потрібно боятися, а йти і захищати свою Батьківщину. Ніхто, крім нас».

Від обласної влади щиру вдячність бійцям, що повернулися додому, висловив заступник голови облдержадміністрації Ярослав Лагута.

Прес-служба облдержадміністрації