І навіть після поранення десантник Дмитро повернувся в стрій, щоб нищити окупантів

Десантник Дмитро захищає країну в складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ ЗС України з березня 2024 року. Після навчання за розподілом потрапив до 13 окремого десантно-штурмового батальйону ім. Героя України полковника Тараса Сенюка 95 бригади ДШВ.

«У батальйоні я став командиром десантно-штурмового відділення. Тут перед відправкою на бойові ми знову пройшли підготовку», — говорить Дмитро.

Зазвичай на завдання чоловік йде старшим групи та відповідає за виконання задачі, а також за своїх побратимів.

«Моє головне завдання вберегти побратимів та знищити більшу кількість ворога. Мені є з чим зрівнювати, я воював ще у 2015 році в складі стрілецького батальйону, і тоді все було по-іншому», — згадує Дмитро.

У цивільному житті Дмитро працював електрогазозварником. Він жив своєю роботою, проте довелося все залишити та долучитися до війська. Його не докоряло, що він не професійний військовий і чи народився він для війни. Він знав, що має взяти до рук зброю, якщо на країну зазіхає ворог.

І навіть після поранення його впевненість у своєму виборі не похитнулася. Так, у боях за Терни, що на Донеччині, чоловік отримав поранення.

«Я заводив хлопців на позиції й по мені прилетіло декілька уламків. Думаю, я просто опинився не в тому місці й не в той час», — спокійно говорить Дмитро.

Після реабілітації чоловік повернувся у стрій з новими силами. І от його підрозділ вже на новому невідомому йому раніше напрямку.

«Торецький напрямок дається трохи тяжче. Ми звикли воювати в лісах та посадках, а зараз це місто: багатоповерхівки, цивільне населення, яке ще не виїхало, багато КАБів та ФАБів, проблеми зі зв’язком, активні штурми ворога, які постійно відбиваємо», — зізнається військовий.

Війна змінюється, техніка вдосконалюється, ворог теж змінює тактику, тому й нам потрібно швидко підлаштовуватися під нові умови.

Десантник говорить, що завжди присутній страх, але якщо його контролювати та чітко виконувати команди керівництва, то все вдасться.

Нещодавно Дмитро був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотим хрестом».

«Я воюю за те, щоб жити у вільній країні, мати право вибору, жити як мені захочеться. Саме тому я виганяю нечисть з нашої землі заради майбутнього! Долучайся до лав 95 бригади, наближай перемогу з нами!» — закликає десантник.

За матеріалами служби зв’язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.