Інтерв’ю: Сергій Машковський про те, чому його не буває в кабінеті

Президентом України розпочато процес реформування держави. У найкоротші терміни маємо вивести країну на європейський рівень. Це не чиясь примха, а вимога часу. Обсяг запланованих робіт величезний. На місцях за їхнє вчасне виконання відповідають голови обласних державних адміністрацій. Як  з цим справляється Житомирщина – в інтерв’ю з головою ОДА Сергієм Машковським.

Які зараз пріоритетні напрямки у діяльності ОДА?

—   Цих напрямків декілька. Перший – будівництво фортифікаційних споруд в зоні АТО. Наступні – субсидія на житлово-комунальні послуги для населення,  допомога учасникам АТО та їхнім родинам і децентралізація влади.

У ЗМІ постійно з’являється інформація, що голова ОДА перебуває на будівництві фортифікацій. Складається враження, що Ви там  частіше, аніж у себе в кабінеті.

—   Я людина процесу. Тож найкраще можу на нього впливати, коли знаю питання з середини, а не з телефонних звітів та офіційних паперів. Тому їжджу до зони АТО за найменшої нагоди. Адже особисто відповідаю перед Президентом України, державою та людьми за своєчасне зведення цих споруд та їхню високу  якість. Але робота в області також не закинута. Майже кожної неділі ми  виїжджаємо  у віддалені райони області, де перевіряємо, як усі вищеназвані процеси протікають на місцях.

Доводиться втручатися? Чи все проходить гладко?

—   Поїздки не можуть проходити гладко. Адже я обов’язково спілкуюся з людьми.  Найчастіше розпитують про субсидії. Доводиться розповідати очевидне та переконувати громадян не боятися помилок, і відправляти документи на грошову допомогу. Адже перед нарахуванням ці дані все одно перевіряють фахівці  служби соцзахисту. І якщо вони виявлять помилку, то найстрашніше що може трапитися – вам не нарахують субсидію. Ніяких інших фінансових покарань не передбачено.  Так само, як у Європі.

Зараз багато всі говорять про європейський рівень. А який він саме – сказати не можуть. Що для Вас – справжній європейський рівень влади?

—   До речі, я дуже добре уявляю собі цей рівень. Адже, 6 років прожив  у Великобританії. Я там навчався, підробляв, як і всі студенти, і, звичайно, багато  спілкувався з різними людьми. Найбільше,  що мене там вражало, це наявність діалогу між владою та громадянами й орієнтованість влади на потреби своїх громадян.

Тож, коли став чиновником, то поставив собі на меті перенести позитивний англійський досвід  хоча б на терени Житомирщини.  

Вже є чим пишатися?

—   Так. Саме за цим принципом ми започаткували Програму реабілітації військових та  створили Центр допомоги бійцям АТО, які, до речі, Президент України поставив за приклад для інших областей.  Цей же принцип застосовуємо у процесі призначення субсидій. Наприклад, минулого тижня я перевірив роботу  інформаційно-консультативного  центру ПАТ  ЕК “Житомиробленерго”. І пересвідчився, що це модернізований офіс, де всі питання громадян вирішують в оперативному режимі.  

Чи вдається так само оперативно вирішувати й інші питання?

—   Не завжди. Які б ідеальні схеми ми не розробляли, завжди існує людський фактор, який можна виправляти лише особистим втручанням.  Наприклад, вже всім відомо, що влада виплачує 30 тис.грн. одноразової допомоги родинам військових, які загинули  в АТО. Та під час  робочої до Коростишівського району, я випадково зустрівся  із вдовою  Андрія Куценка. Вона поскаржилася, що ніяк не може отримати належне. Довелося втрутитися особисто. На даний час це питання вже вирішено.

Можливо, проблема в тому, що на місцях на це не має коштів. А тут ще й розмови про децентралізацію, яка начебто «знищить» малі населені пункти.

—   Гроші на виплати родинам загиблих бійців ідуть з обласного бюджету. А що стосується децентралізації, або територіального об’єднання громад,  то це питання для країни нове, багатьом людям поки не зрозуміле. Звичайно, це породжує чутки.

Може, ви поясните, в чому суть цього об’єднання?

—   Основна мета децентралізації – надання значних повноважень місцевим громадам. Люди самі матимуть змогу вирішувати питання, що турбують їх на місцях. Для цього вони матимуть фінансові та майнові ресурси. Ось наприклад, плата за оренду землі – один з наповнювачів державного бюджету. Але землі, які знаходяться поза населеним пунктом, належать Держземагенству України. Після проведення реформи землі будуть передані у власність місцевим громадам, тому і кошти відповідно будуть спрямовані туди.

Тож у виграші опиняться невеличкі села?

—   Так. Адже, проблема рятування українського села з’явилася не сьогодні. За офіційною статистикою, щороку з географічної карти України зникає майже 30 сіл. Ще сотні населених пунктів – на межі вимирання. Лише у нашій області за роки незалежності, через  демографічну кризу та урбанізацію, зникло  45 сіл.

Процес децентралізації тільки запущено. З якими перешкодами доводиться стикатися?

—   Головне – це дуже стислі терміни. Європа йшла до таких об’єднань століттями, а в нас – лічені роки. За цей час потрібно провести активну роз’яснювальну роботу серед громадян про переваги самостійного управління життям своєї громади. Сьогодні бачу, що сільські голови цим не займаються. Мабуть, побоюються через  зміни втратити свої посади. Але рано чи пізно, всі зрозуміють, що насправді життєздатна громада – не та, яка спроможна утримувати сільську раду, а та, яка власним коштом може заасфальтувати дорогу чи побудувати школу європейського рівня. І тоді процеси підуть легше.