Історія сильної духом українки, яка рятує життя на фронті

«Повномасштабне вторгнення застало мене на 3 курсі університету в Единбурзі (Велика Британія). Невдовзі я долучилася до міжнародної операції країн НАТО, метою якої була підготовка українських військовослужбовців. Моя роль полягала в роботі військовим перекладачем та у забезпеченні комунікації між військовими країн-партнерів та нашими військовими», — згадує Вікторія.

У віці 12 років Вікторія виїхала за кордон, де жила і здобувала освіту протягом 10 років. Її спеціальність не була пов’язана з медициною, але дівчина швидко вчилася та відточувала свої навички на різних курсах.

«З 2022 по 2024 рік я випробовувала себе як на курсах базової військової підготовки, так і на спеціалізованому навчанні для злагодження одного з підрозділів морської піхоти, згодом на курсах бригадного планування. У 2024 році я остаточно вирішила приєднатися до ЗСУ, оскільки вже давно відчувала, що бути перекладачем для мене недостатньо» — розповідає санінструктор Вікторія.

Восени 2024 року Вікторія потрапила в 95 бригаду ДШВ. Дівчина отримала відношення від бригади поїхала в навчальний центр, потім в школу тактичної медицини. За цей не великий проміжок часу вона встигла врятувати не одне життя Поліських десантників.

«Я санінструктор одного з екіпажів медпункту аеромобільного батальйону 95-ки. І я цим пишаюся! Моя робота не є легкою, адже вчасна та правильно надана перша допомога при пораненні може врятувати життя бійцю, який потрапив до нас на точку евакуації», — з гордістю каже дівчина.

За особисту мужність, проявлену під час евакуацій поранених з району бойових дій на Курському напрямку Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський нагородив Вікторію медаллю «Хрест хоробрих».

«Я обрала саме 95 бригаду, бо чула про неї багато хорошого, плюс ця бригада має довгу історію в боях. Й мені хотілося тільки в ДШВ, бо це еліта. Від людей з якими я познайомилася на цих курсах чула, що медична служба 95 бригади має хороших спеціалістів та хороше забезпечення», — говорить десантниця.

Хоча дівчина зізнається, що напочатку було страшно чи не впаде в ступор, чи зможе виконувати все правильно, але як виявилось вона дуже добре працює в умовах стресу.

«Одного разу мій колега сказав, щоб йти воювати, потрібно точно розуміти за що ти готовий вмерти. Я це зрозуміла тут, у війську. Зараз моє головне завдання це використати всі можливості, щоб врятувати людям життя. В житті важливо боротися за свою родину, за сім’ю, за дім, за Батьківщину. Ось заради чого ми воюємо!», — зазначає Вікторія.

За матеріалами відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.