В Житомирі відкрили меморіальну дошку Герою Небесної Сотні

Сьогодні, 18 лютого, в Житомирі відбулось відкриття меморіальної дошки Герою Небесної Сотні Якову Зайку.

Ця дата стала знаковою для родини загиблого. Адже рівно 2 роки тому під час Революції Гідності Яків Зайко загинув у боротьбі за європейське майбутнє нашої держави.

Представники влади, громадськості, учні, вчителі та небайдужі жителі міста зібрались біля Житомирської загальноосвітньої школи №8, аби вшанувати пам’ять одного із Героїв Майдану. А також висловити глибоку повагу дітям загиблого – Лесі Зайко та Олександру Зайку.

Під час мітингу, разом із заступником голови облдержадміністрації Ярославом Лагутою та першим заступником голови обласної ради Володимиром Ширмою, всі присутні згадали про життєвий шлях і яскраву особистість Героя. Та вкотре оцінили ту жертву, яку принесли Герої Небесної Сотні за майбутнє України, за спільну мрію жити гідно.

Син Героя України Олександр до цих пір не вірить, що пройшло вже стільки часу, як Якова Яковича немає серед живих. Проте щиро вірить в те, що його втрата, як і всіх інших родин Небесної Сотні, не є марною.

«Сьогодні ми тут, аби сказати Вам, Лесе, та Вам, Олександре, що ми пам’ятаємо про ту мужність та сміливість, яку проявив Ваш батько Яків Якович. І ми всі низько схиляємо голови перед ним. Він, як Воїн Небесної сотні, не дає нам забути про те, наскільки високою виявилась ціна Революції Гідності. І тепер наш спільний обов’язок – стояти на сторожі Гідності», – зазначив Ярослав Лагута у своєму виступі.

Із сумом та болем в серці учасники мітингу згадали Якова Зайка у хвилині мовчання та поклали квіти до меморіальної дошки щирого патріота України.

Довідково: Яків Зайко – громадсько-політичний діяч, журналіст, письменник, народний депутат України I скликання. Народився 4 квітня 1940 року в Білорусії. Переїхавши разом із родиною до Житомирщини, навчався у стінах школи № 8. Згодом працював столярем, слюсарем, проте завжди мріяв писати. З часом його мрії здійснюються – і з 1964 року Яків Якович входив до складу Національної спілки журналістів України. Працював у періодичних виданнях Бердичева, Лугин, Житомира. А в 1989 році став головним редактором газети «Фермер — вільний селянин», що в Києві.

У 1989-1993 рр. очолював Громадянський фронт Житомирщини, творець мирної «житомирської революції» 1989-1990 років. Автор багатьох історичних і публіцистичних творів, зокрема, серії книг «Літопис державотворення».

Помер 18 лютого 2014 року на 74 році життя від інфаркту, під час нападу силовиків на вул. Інститутській. За життя був нагороджений орденами «За заслуги» II та III ступенів, Почесною Грамотою Верховної Ради. Посмертно присвоєно звання Героя України, нагороджено орденом «Золота Зірка», медаллю «За жертовність і любов до України».