Вічна пам’ять митцю

Просто страшна неочікувана звістка сколихнула сьогодні всю мистецьку спільноту Житомирської області.

Пішов із життя Петро Харитонович Даценко – заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професіонал у галузі музичного мистецтва, викладач Житомирського музичного фахового коледжу ім. В. С. Косенка та Житомирського університету ім. Івана Франка.

Народився 16 вересня 1946 році. Вищу освіту здобув у 1969 р. в Харківському державному інституті культури за двома спеціальностями — клубного працівника вищої кваліфікації, керівника художнього колективу оркестру духових інструментів, та в 1974 р. у Харківському державному інституті мистецтв імені І. Котляревського за спеціальностями — соліста оркестру та викладача. З 1983 р. і по сьогодні Петро Харитонович працював у Житомирському музичному училищі імені В. Косенка заступником директора з навчальної роботи та викладачем класу духових інструментів (нині Житомирський музичний фаховий коледж ім. В. С. Косенка).

Досвідчений педагог-наставник готував кваліфікованих викладачів та виконавців-музикантів, які нині успішно працюють виконавцями у початкових та вищих мистецьких навчальних закладах, диригентами в професійних симфонічних і духових оркестрах, творчих колективах у різних містах України та за її межами. У 1998–2005 рр. обіймав посаду заступника начальника управління культури Житомирської обласної державної адміністрації з питань діяльності театрів, філармонії та мистецьких навчальних закладів Житомирської області.

Петро Даценко брав участь в організації та проведенні таких великих мистецьких заходів, як І і ІІ Всеукраїнські огляди народної творчості в Національному палаці мистецтв «Україна», Міжнародний фестиваль майстрів мистецтв та конкурс юних піаністів імені С. Ріхтера, Обласні конкурси юних виконавців: імені Б. Лятошинського, Л. Варчина, А. Білошицького.

У 2006 р. Петро Харитонович захистив дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата мистецтвознавства у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв України. За сумісництвом працював у Житомирському інституті культури і мистецтв ДАКККіМ на посаді доцента та завідувача кафедри «Музичне мистецтво» від часу заснування закладу у 2000 р. У 2008–2010 рр. обіймав посаду директора Житомирської музичної школи № 3.

З 14 грудня 2010 року по 2018 рік Петро Харитонович працював генеральним директором КП «Житомирська філармонія» Житомирської обласної ради. Завдяки його господарському таланту заклад філармонії набув європейського вигляду як зовні, так і внутрішньо, був проведений капітальний ремонт приміщення.

Концертна діяльність філармонії та доходи установи за часи його директорства збільшилися у кілька разів. Розпочалися обмінні концерти як окремих творчих колективів, так і всього творчого колективу філармонії. Колективи Житомирської філармонії з успіхом виступали на сценах України та за кордоном. Як директор філармонії, Петро Харитонович багато уваги приділяв благодійництву. Творчі колективи філармонії виступали в онкологічних лікарнях для хворих та медперсоналу, дитячих будинках для сиріт, будинках інвалідів, а також дитячих таборах відпочинку. За плідну працю у галузі музичного мистецтва Петро Харитонович був нагороджений «Відзнакою» та багатьма грамотами регіонального та державного рівня. Свідченням цього є його багаторічна і високопрофесійна робота, компетентність.

За високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток музичного мистецтва України йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2012).

Колектив Житомирської обласної військової адміністрації висловлює щирі співчуття родині та колегам, друзям та всім, хто знав Петра Харитоновича. Нехай світла пам’ять про Людину з великої літери незгасне у наших серцях.

Поділяємо горе дружини Лідії Василівни, доньки Вікторії Петрівни, рідного брата Василя Харитоновича та всієї родини. Вічна пам’ять…