Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022 створено Житомирську обласну військову адміністрацію

Рекомендації жителям Житомирщини під час воєнного стану – у розділі “Більше. Інші рубрики”

Врятувала більше 100 військових: Житомирянка із 95 бригади розповіла про допомогу пораненим

11 Квітня 2023 • 16:55

Кіл-сть переглядів: 206

Житомирянці Марії Андріїшин нещодавно виповнилося 22 роки. Дівчина вже побувала в найгарячіших точках під час війни, а також врятувала життя більше 100 українських військових.

 

Марія Андріїшин – фельдшер медичної роти 95-ї бригади.

 

Від 24-лютого було багато поранених. Не було часу на сон чи відпочинок. Головне завдання — вижити та врятувати.

“Як тільки закінчила медичний коледж, то вже знала, що хочу піти на військову службу. Після закінчення навчання одразу пішла служити в армію. З початком війни поїхала в зону ООС. Моє завдання – евакуювати та надати допомогу пораненим. Від 24 лютого у нас було багато виїздів. Ми майже не спали. Була велика кількість поранених. Звісно, у нас було декілька екіпажів, але працювали всі. Від бронежилета та каски були мозолі”, — згадує Марія Андріїшин.

У військових були різні поранення: мінно-вибухові, підриви, осколкові. Але вони майже ніколи не втрачали морального духу.

“Вже через деякий час трішки все змінилося та ми виїжджали на чергування. Було таке, що і чергували серед лісу. Ми забирали військових у різних станах.  На жаль, були випадки, коли ми відвозили мертвих військових, адже тяжкість поранення вже була несумісною з життям”, — розповідає військова-медик.

Найважче для хлопців було прийняти, що помер їх побратим.

“Це війна. І ти не знаєш, що тебе очікує. Були такі поранення, що очі мої не хотіли бачити того. Бувало таке, що веземо хлопців, а вони не вірять, що отримали поранення, а навпаки просяться назад до побратимів. Більшість були налаштовані на одужання та продовження військової служби. На жаль, не всі були оптимістичні. Також були і морально пригнічені хлопці, адже вони бачили смерть свого побратима. Тоді у них були істерики та сльози“, — із сумом говорить фельдшер 95-ї бригади.

Під час евакуації пораненого важлива концентрація на  роботі. Фельдшерка не шкодує про те, що пішла на військову службу, а навпаки цим пишається.

“Під час роботи я нічого не чую, а думаю лише про хворого, якого везу. Якось везли пораненого, він був тяжким. Ми його стабілізували і в нас тихенько грала музика. А він каже: “А може зробити голосніше, будь ласка”.  Військовий лежав та співав. Ти просто звикаєш до свого морального стану. У нас всі один одного підтримували та були один за одного. Я пишаюся тим, що я служу. Тим, що я допомагала на війні й допомагаю. І моя справа не завершена”, — говорить фельдшер медичної роти 95-ї бригади Марія Андріїшин.

Джерело: Перший Житомирський

 

Версія для друку