Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022 створено Житомирську обласну військову адміністрацію

Рекомендації жителям Житомирщини під час воєнного стану – у розділі “Більше. Інші рубрики”

Житомир провів в останню путь Анатолія Стратовича

02 Лютого 2015 • 08:58

Кіл-сть переглядів: 819

У неділю 1 лютого Житомир прощався з Анатолієм Стратовичем.

 

Його життя може служити прикладом. Анатолій пройшов Афганістан, спецназівець, з перших днів подій на Майдані – активний учасник Революції Гідності, член ВО «Майдан».

 

Активна, небайдужа до всього, що відбувається у рідній країні, людина, палкий патріот, борець з корупцією, свавіллям, неправдою. Маючи великий досвід, 52-річний Анатолій ділився з більш молодими колегами своїм досвідом, життєвою мудрістю, був їм надійним товаришем.

 

Після початку російської агресії на сході одразу пішов у військкомат. Мав великий бойовий досвід і велике бажання захищати рідну землю. «Краще я у свої 52 роки піду воювати, ніж хлопці, що не нічого не вміють», – казав Анатолій. Йому відмовили. У серпні 2014 року він домігся дозволу піти на фронт добровольцем і став снайпером розвідувальної роти. А 26 січня загинув під обстрілами мінометів у районі Донецького аеропорту.

 

Друзі, товариши, знайомі, побратими, що прийшли віддати шану загиблому герою, згадують Анатолія, його яскраве життя, не стримуючи сліз.

 

«Це бойовий офіцер. Людина честі та гідності. Він – справжній герой. Коли стала загроза на сході, пішов воювати. Мав велике бажання захищати рідну землю, і пролив за неї свою кров, – каже його побратим Ярослав, відомий серед військовослужбовців як Ярий. – Анатолій воював на два фронти: тут – з корупцією, а коли вже не зміг залишатися вдома, пішов на війну. Його життєвим девізом були слова: «Ніхто, крім нас. Ніхто, крім мене».

 

«Він мріяв подолати агресію і повернутися додому. Мріяв про вільну Україну. Був справжнім патріотом. Приїжджав перед новим роком, подав документи на виділення землі. Був в Афганістані, а куля знайшла на рідній землі, – говорить член ВО «Майдан» Віра Савицька. – У Анатолія залишилась дружина, син і донька та двоє онуків».

 

Прийшов віддати данину герою і Андрій Перун, волонтер, член батальйону оборони краю «Полісся». Він вважає, що основна проблема негараздів у країні – байдужість. Якщо кожен на своєму місці буде щось робити, будуть зміни на краще, буде мир. Треба перемагати, для цього потрібно працювати всім.

 

«Ми не можемо змиритися з тим, що відбувається на сході. Щодня герої віддають свої життя за нас, за нашу країну. Ці люди роблять все, щоб наша країна мала майбутнє», – каже народний депутат Борислав Розенблат. За його словами, йде робота над розробкою законопроекту щодо соціального захисту військовослужбовців, підтримки їхніх родин. «Це те, що ми зобов’язані зробити для наших героїв», – переконаний депутат.

 

Житомиряни проводжали військовослужбовця в останній путь, стоячи на колінах і вигукуючи: «Герої не вмирають!». Десантники не вмирають. Десантники уходять в небо.

 

Прес-служба облдержадміністрації

 

Версія для друку